newstriunitybandsmusiclyricspresscontact

ЛИРИКА / LYRICS

 

ОПРИЧЬ / OPRICH

Реками Севера / Up The Rivers Of The North

Реками Севера, вольной дорогой
Плыть нам в раздолье,
Вотчины ветров во яви узрев,
Длинными вёслами, поступью лодий,
Волны да вёрсты
В неторопливый сбивая напев.
Ждёт утомлённых гребною работой
Берег заветный,
Чёрной стеной надвигается лес.
Блеском багровым секиры заката
Вечер сияет,
Да сталью холодных небес!

Свинцовых вод
Вёсла гнущая тяжесть!
В изгиб реки
Смотрит кормчий, прищурясь.
И снова мерный взмах
И ледяные брызги –
Ближе и ближе дом!

Кратких привалов стелящийся дым..
Первого льда скорлупа под веслом..
Бледное солнце в седеющем небе,
Восход..

Спугнутых стай тяжёлый полёт.
Ветер со стрежня пахнет Зимой!
Туч снеговых ледяные громады
Давят собой неба край!

Свинцовых вод
Вёсла гнущая тяжесть!
В изгиб реки
Смотрит кормчий, прищурясь.
И снова мерный взмах
И ледяные брызги –
Ближе и ближе дом!

Далёкий путь нам укрыла полночная мгла.
Он в пену волн льдяным ветром одет.. -
Так распахни над простором лебяжьи крыла
Сиятель Севера – белый рассвет!

Свинцовых вод
Вёсла гнущая тяжесть!
В изгиб реки
Смотрит кормчий, прищурясь.
И снова мерный взмах
И ледяные брызги –
Ближе и ближе дом!

Волга / The Volga

Волга, ночь так тиха.
В белых туманах спят берега…
Волга, вместе с зарёй,
В первых лучах мы вернёмся домой!

Руку я в воды твои окуну,
Полною горстью воды зачерпну.
Волга, давней весной
Стала моею ты жизнью-рекой.
Столько воды с той весны утекло,
Когда Волгу впервые я вспенил веслом!
Этим веслом дальних путей
Щедро отмеряно жизни моей.

Было – весло заменял я на меч.
Бурные волны несли мою месть!
Волга, твоих берегов
Впредь не коснутся взоры врагов.
В омутах древних, во тьме-глубине
Давние тайны сокрыты на дне.
Вещие воды, ведомо ль вам,
Что нас влечёт по жизни волнам?

Так ручейками малыми
В Родину-реку вольёмся мы.
Волга, с ярой зарей,
В золоте Солнца мы
Вернемся домой!

Север вольный / North The Boundless

Мы идём по земле, оставляя волчьи следы.
Их вплетает в узорочье Судеб льдистой вязью вещий мороз.
Там, где скрылось Светило за край, допылав погребальной ладьёй,
Мы испили холодную вольную Ночь – молоко метелей и звёзд!

Север Вольный – Перунова вотчина!
Твоё сердце грохочет неистовым громом – пылает оно и в моей груди!
Это воля могучих лесов, это воля таких же горячих сердец!
Эта воля подобна летящей стреле – не вставай у неё на пути!
Север-Воин, Вепрь битвы!
Дикой мощью наполнен пронзительный ветер, вздымающий стяги полков!
Увлеки меня в пляску мечей! Закружи в хороводе секир!
Дай испить Откровения жадный глоток в краткий миг занесённых клинков!

Смотри вперёд, смотри туда,
Где изломами молний грохочет небо!
Яростью стихии
Вздыблен небосвод!
Из багровых туч,
Из хаоса и гнева
Вырвется лучами света
Ослепительный восход!

ПЯРЭВАРАЦЕНЬ / PIAREVARCIEN

Мая восень / My Autumn

Адчай лісьцем апалым лёг на зямлю.
Нажаль. Ён скончыў свой шлях, ён абраў цішыню.
І ён больш нічога не просіць.
І вадою халоднай амые мне твар мая восень.

Набрынаюць дажджом хмары, што ў вышыні,
Адарвалісь ад гэтай бруднай зямлі.
Але ім не ўзьляцець, але ім не забыць,
Яны самі ня могуць сябе адпусьціць.
Абярнуцца...

Птахам імкнуцца ў новы палёт,
Быць здольным узьляцець,
Быць здольным забыць.
Праўду, герояў і волю васпець,
Змрочныя цені паразы забіць.

Каб быць здольным узьляцець,
Каб быць здольным забыць,
Каб быць здольным самога сябе адпусьціць.
Каб быць здольным узьляцець,
Каб быць здольным забыць,
Каб быць здольным самога сябе адпусьціць.

Каб быць здольным імкнуцца ў новы палёт
І нарэшце ўбачыць самога сябе.
Каб убачыць, як падае восеньскі дождж
На сьвятую зямлю, на цябе й мяне.

Ранак / Morning

Устану я рана
На самым сьвітанку зь першай расою.
Гляну на неба
І ўбачу, як усходзіць новае Сонца...

Ранішнім ветрам
Прымі мяне, ранак,
Вядзі за сабою.
Ранішнім ветрам.
І я палячу
І зьнікну калісьці...
І я палячу
І зьнікну калісьці...
І я палячу...

Па-над палямі,
Па-над ракою, ды па-над лясамі
Духам бяскрылым,
Ветрам халодным да сьветлае Мары...

Попел / Ashes

Адсьпявала, адшумела
Бясконцая зіма.
Дазмагалась, дачакалась
Жыцьцё ды з небыцьця.
Белы попел
Пад нагамі -
Вязкі, гразкі
Не дае прайсьці.
То апошняе змаганьне
У тваім жыцьці.

Вясна прыйдзе,
Вясна прыйдзе...

Па дрымучых лясах,
Па шырокіх палях,
Скрозь туманы і лёд,
Праз агней карагод -
Вясна прыйшла,
Вясна прыйшла!

ЧУР / CHUR

Ой, там на горі... / O There On The Mountain

Українська народна пісня. Слова та музика - народні, аранжування - Чур.

Ой там на горі, ой там на крутій
Ой там сиділо пара голубів…
Вони сиділи парувалися
Сизими крильми й обнімалися…
Ой узявся стрілець, стрілець-молодець
Й убив-розлучив пару голубів
Голубка не їсть, голубка не п’є,
На круту гору все плакати йде.

Через річку, через гай... (Ластiвка) /
Over The River, Through The Woods (A Swallow Flew)

Українська народна пісня. Слова та музика - народні, аранжування - Чур.

Вставайте козаки, вставайте козаки,
У лiсi калина, червона калина,
Вставайте козаки!
Поїдемо разом, поїдемо разом,
Гей святкувати, гей наливати,
Поїдемо разом.
Через рiчку, через гай ластiвка летiла,
Через поле, через край тирса шелестiла.
Швидко готуймося, швидко готуймося,
Ще раз воювати, ще раз захищати,
Швидко готуймося.

Ой, у лузі криниченька... / O The Spring Is In A Field

Українська народна пісня. Слова та музика - народні, аранжування - Чур.

Ой, у лузі криниченька
Там холодна водиченька
Ой, там дівка воду брала
Та й з козаком розмовляла:
"Ой, козаче, козаченьку
Сватай мене молоденьку!"
"Ой, рад би я тебе сватать,
Та й боюся твого брата.
Отруй, дівко, свого брата -
Тоді буду тебе сватать!"
Ой, у лузі калинонька
Там звилася гадинонька

Інформація до пісні (цитата):

"...Згадки про міжетнічні шлюби подають і фольклорні записи. Так, на досить широкій українській території побутувала балада про дівчину, яка на вимогу свого коханця отруїла брата, і цим коханцем є «сербин»:
- Ой сербине, сербиноч'ку,
Сватай мене, дівчиночку!
- Ой рад би я тебе сватать,
Та боюся твого брата!
- Ой, я б його отруїла,
Та не знаю того зілля!
- Ой у полі єсть могила,
На могилі єсть калина,
На калині єсть гадина,
На калину сонце пече,
А з гадини трута тече.
Підстав, дівко, коновочку,
Під гадини головочку! -
Дурна дівка послухала
Та й отрутоньки набрала.
Іще братик у дорозі,
А отрута на порозі.
Тільки братик на ворота,
А отрута коло рота.
- Ой, на тобі, брате, пива,
Що для тебе наварила!
Козак пива як напився,
Та й за серденько схопився.
- Яке, сестро, хмільне пиво,
Що за серденько вхопило,
Що за серденько вхопило
І з коника похилило. -
Пиво своє ізробило
Та й братика ізгубило.
Дзвони тихо задзвонили -
То братика хоронили.
І братика поховали,
А сестрицю зарубали.
По братику люди плачуть,
По сестриці чорти скачуть.

В інших варіантах цієї балади етнонім замінено ... (наприклад Семен, Свирид, [козак - прим.Чура] тощо), що вказує на те, що включення етноніму є пізнішою рисою, властивою для записів окремих територій... М. Сумцов, який докладно проаналізував балади про сестру-отруйницю у слов'янських та деяких західноєвропейських народів, зробив висновок про те, що в українських баладах етнонім «сербин» з'являється, найімовірніше, на позначення чужинця взагалі. Це підтверджується й тими варіантами, де дівчина отруює брата по намовлянню «вірмен», або взагалі «чужинця»". (Оксана Микитенко "Фольклорні згадки про переселення Сербів в Україну у XVIII столітті" Під одним небом. Фольклор етносів України, Київ, 1996)

 

Audio recording, mixing & mastering
KOGAION ARTCASUS BELLI MUSICA

Triunity@Facebook Triunity@VKontakte Triunity@Soundcloud Triunity@Reverbnation